Гігрофор пізній

Гігрофор пізній

їстивний осінній гриб

Інші назви

гігрофор бурий

Місцеві назви

мокриця бура

Латинська назва

Hygrophorus hypothejus

Родина

гігрофорові ({mushroom_family_Lat})

Не збирайте та не вживайте незнайомі, підозрілі та зіпсуті гриби. Не давайте гриби дітям.
Будьте відповідальними, адже помилка може коштувати життя і здоров'я.
Представлена інформація несе виключно ознайомчий характер та не є рекомендаційною.

Гігрофор пізній – опис

Шапка

Розмір

діаметер 3 – 10 см

Колір

оливково-коричнева, бурувато-оливкова чи рудувата, згодом світлішає до жовтої чи золотисто-жовтої

Форма, текстура

тупоконусоподібна, плоско- або опуклорозпростерта, край з опущений

На дотик

гола, слизька, іноді тонкорадіально-притиснуто-волокниста

Шкірка

Під шапкою

Пластинки вузькі, рідкі, жовтуваті, пізніше оранжево-жовті, спускаються по ніжці.

Ніжка

Розмір

висота 3 – 10 см, діаметер 0,5 – 1 см

Колір

лимонно-жовта, біля основи та вгорі біла

Текстура, форма, поверхня

щільна, згодом слизька, гола

Комірець

спочатку має кільцеподібний залишок часткового покривала

Бульба

М’якуш

Колір

білий, жовтуватий під шкіркою

Текстура

щільний, ніжний, м’який, ламкий

Смак

приємний

Запах

приємний

Сік

Гігрофор пізній – де, коли і як росте

Регіони

Полісся, Лісостеп

Ареали

хвойні (соснові) ліси

Місця

в молодих сосняках, серед моху, на хвойній підстилці

Спосіб росту

переважно групами

Період росту

вересень – листопад

Гігрофор пізній – використання

Використання

використовують свіжим, сушать

Особливості

після 5-ти хвилинного відварювання

Смакові якості

добрий (категорія 4)

Гриби з позначкою * – це види, дані про їстивність яких у різних джерелах суперечливі.